Пройшли століття і поступово жадібність, злість, гнів і інші почуття підточили колись непорушний статус цього місця і ворогуючі раси покинули фортецю, назавжди загрузнувши в чварах і війнах. Гномам так само нічого не залишалося як піти під землю, сховавшись від ненависного ними сонця. Але вони не стали кидати на напризволяще колись перлину своїх архітекторів, а так само сховища багаті скарбами і знаннями. Автономні та самостійні роботи встали на захист древнього міста, готові невтомно відбивати атаки ворогів і вишукувати нахабних злодіїв проникають сюди заради наживи.

Роль одного з таких вартою нам і відводиться. Його обов'язок стежити за одними з воріт, через які намагаються прорватися загони негідників і загарбників. Скрізь встигнути неможливо і тому слід працювати швидким гаком, щоб чіпляти і блискавично підтягати супротивників до себе для розправи.